Духи ≥мператриц¤ ц≥на

ероризм ¤к ¤вище, безумовно, маЇ своЇр?дну приваблив?сть Ц особливо ¤кщо розгл¤дати його з безпечноњ в?дстан? Ц а водночас постачаЇ чимало труднощ?в дл¤ анал?зу. ?¤ похмура чар?вн?сть тероризму (згадаймо шелл?анське tempestuous loveliness of terror) ? труднощ? його ?нтерпретац?њ мають сп?льне кор?нн¤: раптов?сть, скандальн?сть ? дивовижна жорсток?сть Ц основн? складов? тероризму. ¬?йни Ц у тому числ? й громад¤нськ? Ц багато в чому мають довол? передбачуваний темперамент, вони в?дбуваютьс¤, ¤к кажуть, серед б?лого дн¤, ? ворогуюч? сторони ? не думають оповивати себе ? своњ д?њ ореолом таЇмниц?. Ќав?ть п?д час громад¤нськоњ в?йни вороги дотримуютьс¤ негромок чи ?нших правил, у той час ¤к головн? ознаки тероризму Ц анон?мн?сть ? запереченн¤ будь-¤коњ норми.

ероризм завжди чинив шокуюче враженн¤ на сусп?льство ? породжував найсуперечлив?ш? в?дгуки й оц?нки. ¬?с?мдес¤т рок?в тому терорист у масов?й св?домост? асоц?ювавс¤ ?з скуйовдженим чорнобородим чужинцем-анарх?стом, ¤кий шпурл¤в бомбами праворуч ? л?воруч ? дививс¤ на св?т ?з ди¤вольською чи ?д?отською посм?шкою. ?е був ц?лком аморальний ? фанатичний субТЇкт, лихов?сний ? безглуздий водночас. оча ?остоЇвський ? ?жозеф онрад ? дали у своњх творах набагато глибш? образи представник?в цього руху, але точкою в?дл?ку дл¤ них послужив саме такий стереотип. наш? дн? цей образ, безумовно, зазнав певноњ трансформац?њ, однак не надто на большом растоянии в?дб?г в?д перв?сного шаблону, ? по¤сненн¤ пол?толог?в ? псих?атр?в, запрошених дл¤ консультац?й, врешт?-решт не проливають св?тла на цю тайную. ¬арто зазначити, що в ус? часи ? епохи терористи не в?дчували браку н? шанувальник?в, н? дов?рених ос?б, та й сьогодн? ми знову ? знову чуЇмо славн? на адресу ново¤влених св¤негромок ? великомученик?в терору. Ќам кажуть, що терорист Ц це людина, ¤ка не захр¤сла у байдужост?, ¤ка присв¤тила себе боротьб? за волю ? честен?сть. …ого зображують лаг?дним створ?нн¤м, ¤ке байдужа б?льш?сть ? жорсток? соц?альн? умови змушують з?грати роль траг?чного геро¤: добрим самарит¤нином, ¤кий п?дливаЇ отрути, ранциском јссизьким з бомбою. розум?ло, для того чтобы роду канон?зац?¤ сама по соб? безглузда, але водночас посл?довне ? беззастережне запереченн¤ тероризму з його нелюдськими способами виходить лише в?д негромок, хто пропов?дуЇ ?дењ непротивленн¤ злу насильством. як в?дзначив ще триста рок?в тому полковник —ексб?, убивство Ц далеко не завжди злочин, а збройний оп?р переважаючим силам супротивника Ц у в?дкритому двобоњ й у повн?й в?дпов?дност? з кодексом лицарськоњ чест? Ц ?нод? св?домо приречений на провал. Ўиллер нагадував про те, що тиран?¤ не безмежна ? що доводитьс¤ братис¤ за зброю, коли вс? ?нш? докази ви¤вл¤ютьс¤ вичерпаними. апропоноване Ўиллером обірунтуванн¤ насильства ¤к Уостаннього доказуФ в?льних людей, ¤к? не бажають миритис¤ ?з нестерпними умовами ?снуванн¤, надихало не одне покол?нн¤ тираноборц?в. т?м, на одного ¬?льгельма елл¤ припадало чимало самозваних р¤т?вник?в людства, гар¤чих гол?в, фанатик?в ? безумц?в, ¤к? дуже своЇр?дно у¤вл¤ли соб? право особистости на самозахист ? вбачали у зброњ не Уостанн?й доказФ, а панацею в?д ус?х лих Ц ¤к реальних, так ? поз?рних. ѕатр?отизм в?ддавна був останн?м притулком нег?дника. ?¤ теза в?рна також ? в тому випадку, коли йдетьс¤ про боротьбу за свободу. Ћатиноамериканськ? конокради, коли њх ловили на гар¤чому, аби уникнути шибениц?, казали, що керуютьс¤ у своњх д?¤х пол?тичними мотивами. ясна р?ч, б?льш?сть терорист?в ? не ¬?льгельми елл?, ? не вульгарн? конокради. рапл¤Їтьс¤, що у них вигадливо поЇднан? дуже р?зн?, ?нод? суперечн? одна одн?й ¤кост?, що аж н?¤к не полегшуЇ завданн¤ досл?днику тероризму. ћожна, звичайно, сперечатис¤, чи мав рац?ю ?дмунд Ѕерк, коли казав, що ¤кщо Упошкребти ?деолога, то п?д ним ви¤витьс¤ терористФ, але зате зовс?м разумеется ?нше: ¤кщо УпошкребтиФ терориста, то п?д ним зовс?м не обовТ¤зково ховаЇтьс¤ ?деолог.

јнал?з проблеми тероризму складний ще з одн?Їњ причини. а останнЇ стор?чч¤ темперамент тероризму зазнав значних зм?н. ?е стосуЇтьс¤ не т?льки способ?в, але ? завдань боротьби, а також особистостей негромок, хто бере в н?й участь. сього к?лька покол?нь в?докремлюють —оф?ю ѕеровську й ?мму •олдман в?д льр?ки ћайнгоф ? ѕатт? ьорст, але в моральному й ?нтелектуальному замысел? в?дстань м?ж ними вим?рюЇтьс¤ св?тловими роками. Ќаст?льки ж ?стотний ? ?нший момент: на в?дм?ну в?д марксизму, тероризм не Ї ?деолог?Їю, але ¤вл¤Ї собою бунтарську стратег?ю, до ¤коњ можуть вдаватис¤ прихильники дуже р?зних пол?тичних теч?й.

¬одночас тероризм Ц це не наб?р чисто техн?чних прийом?в. негромок, хто ним займаЇтьс¤, ?снуЇ певна св?тогл¤дна сп?льн?сть. ¬они можуть належати до л?воњ чи правоњ частини пол?тичного спектру, вони можуть бути нац?онал?стами чи, значно р?дше, ?нтернац?онал?стами, але в основних моментах њхн?й ментал?тет ви¤вл¤Ї дивовижну под?бн?сть. асто вони набагато ближч? один одному за духом, ан?ж сам? п?дозрюють, ? були б готов? визнати потай чи привселюдно. ѕод?бно до того, ¤к технолог?ю тероризму можуть усп?шно опанувати люди р?зних переконань, також ? його ф?лософ?¤ без жодних труднощ?в долаЇ перешкоди, ¤к? ?снують м?ж окремими пол?тичними теориями. ¬она ун?версальна ? безпринципна.

ероризм, всупереч ?снуючому думц?, не Ї р?зновидом партизанськоњ (революц?йноњ) в?йни, ? його пол?тичн? функц?њ в наш? дн? мають ?нший темперамент. ?ехто ¤к синон?м до пон¤тт¤ УтероризмФ використовуЇ терм?н Ум?ська партизанська в?йнаФ. ўодо еп?тету Ум?ськаФ усе гаразд, але от визначенн¤ УпартизанськаФ тут зовс?м н? до чого: адже р?зниц¤ м?ж тероризмом ? д?¤льн?стю партизана маЇ не стил?стичний, а ¤к?сний темперамент.

?¤ робота стала результатом мого невдоволенн¤ спробами по¤сненн¤ й ?нтерпретац?њ тероризму, що починаютьс¤ ¤к на масовому, так ? на академ?чному р?вн?. своњй книз? ¤ зупин¤юс¤ на труднощах, повТ¤заних ?з вичерпним визначенн¤м тероризму. акого визначенн¤ немаЇ й у найближчому майбутньому не передбачаЇтьс¤, але було б нелепо стверджувати, що вивченн¤ ¤вища неможливе до по¤ви для того чтобы визначенн¤. Ќав?ть тепер, через три дес¤тил?тт¤ п?сл¤ пад?нн¤ нацизму, не змовкли суперечки про те, що в?н собою ¤вл¤Ї, проте нам доводитьс¤ з?штовхуватис¤ з феноменом нацизму ¤к у теор?њ, так ? на практиц?. я утримуюс¤ в?д уживанн¤ актуального словосполученн¤ Уреволюц?йний тероризмФ: занадто багато терористичних угруповань ? в минулому, ? сьогодн? не мають н?чого сп?льного з революц?йн?стю Ц у тому числ? й т?, хто вказуЇ на свою революц?йну ор?Їнтац?ю. ?снуЇ поширена думка, що особливост? сучасного тероризму кратко звод¤тьс¤ до наступного:

1. ероризм Ц щось нове, що не маЇ прецеденту в ?стор?њ. ому його предтеч?, ¤кщо так? ? ?снують, не представл¤ють особливого ?нтересу.

2. ероризм Ц одна з найсерйозн?ших, потенц?йно вкрай небезпечних неприятностей, ¤к? нин? постають перед св?товою сп?льнотою.

3. ероризм Ц це реакц?¤ на несправедлив?сть. якби у св?т? панувала пол?тична ? соц?альна честен?сть, н?¤кого тероризму не було б ? сл?ду.

4. ™диний спос?б зменшити загрозу тероризму Ц боротис¤ проти негромок соц?альних ? пол?тичних виразок, ¤к? породжують його.

5. ерористи Ц фанатики-?деал?сти, доведен? до розпачу нелюдськими умовами ?снуванн¤. ¬они безкорислив?, ? в баз? њхн?х д?й лежать мотиви чисто ?деолог?чного характеру.

6. ероризм може за¤вити про себе в будь-¤к?й точц? земноњ кул?.

авданн¤м мого досл?дженн¤ не Ї спростуванн¤ ?снуючих оман: дл¤ цього досить протиставити цим постулатам загальнов?дом? факти. ћен? б хот?лос¤ по-новому гл¤нути на ¤вище загалом. ќтут, щоправда, виникають складност? методолог?чного пор¤дку. ??¤льн?сть де¤ких терористичних рух?в набула дуже докладного висв?тленн¤. ѕрактично кожен член групи Ѕаадера-ћайнгоф удостоњвс¤ ¤кщо не монограф?њ, то статт?. е ж саме можна сказати про таке, куди вагом?ше ¤вище, ¤к орган?зац?¤ УЌародна вол¤Ф. ¬одночас, д?¤льн?сть багатьох ?нших терористичних угруповань узагал? не була висв?тлена: про них або зовс?м забули, або попул¤рн?сть, ¤кою вони користувалис¤, так ? не перейшла нац?ональних кордон?в. ќтож спроба написати Узагальну теор?юФ (чи ?стор?ю) св?тового тероризму, на м?й погл¤д, заздалег?дь приречена на провал. ому ¤ вир?шив зосередитис¤ лише на основних моментах розвитку тероризму ? терористичних теорий, а також на основних ознаках ? проблемах цього феномену.

ѕон¤тт¤ УтероризмФ ? УтерористФ зТ¤вилис¤ пор?вн¤но нещодавно. доповненн? до —ловника ранцузькоњ академ?њ 1798 року тероризм визначаЇтьс¤ ¤к systeme, regime de la terreur. г?дно з одним ?з французьких словник?в, опубл?кованих на два роки ран?ше, ¤коб?нц? довольно часто вживали це пон¤тт¤ усно ? письмово щодо себе Ц ? завжди з позитивним в?дт?нком. ќднак п?сл¤ 9 терм?дора слово УтерористФ стало носити вже образливий зм?ст, перетворившись на синон?м Узлочинц¤Ф. Ќезабаром воно дос¤гло берег?в Ѕритан?њ. ?осить згадати известен? слова ?дмунда Ѕьорка, написан? ним у 1795 роц?, коли в?н згадував Утис¤ч? пс?в пекла, званих терористамиФ, ¤ких нацькували на француз?в. —лово УтероризмФ у т? часи застосовували до пер?оду ранцузькоњ революц?њ м?ж березнем 1793 ? липнем 1794 року ? означало воно Управл?нн¤ жахуФ. годом терм?н набув ширшого тлумаченн¤ ? став означати вс¤ку систему правл?нн¤, засновану на страхов?. ¬?дтак донедавна слово УтероризмФ Ц ¤к, до реч?, ? Упартизанська в?йнаФ, уживалос¤ наст?льки обширно й означало ст?льки р?зних в?дт?нк?в насильства, що зовс?м потеряло будь-¤кий конкретний зм?ст. ?овол? довольно часто доводитьс¤ чути кричи, ¤к? закликають в?дмовитис¤ в?д вивченн¤ пол?тичного тероризму ¤к особливого ¤вища на т?й п?дстав?, що упродовж св?товоњ ?стор?њ в итог? злочин?в з боку влади загинуло набагато б?льше людей, ан?ж в?д рук Утерорист?в знизуФ. ћожливо, так воно ? Ї, проте мене тут ц?кавить не неприятность пол?тичного насильства загалом, ? не жах?тт¤ окремих пол?тичних режим?в, але набагато специф?чн?ше ¤вище.

Ќавр¤д чи можна п?д?брати визначенн¤, ¤ке п?дходить дл¤ вс?х р?зновид?в Утероризму знизуФ, з ¤кими ознайомилос¤ людство: адже ? сел¤нськ? в?йни, ? роб?тничий рух, ? просто бандитизм, наприклад, неминуче супроводжувалис¤ застосуванн¤м насильства. е ж саме справедливе стосовно традиц?йних воЇн, воЇн громад¤нських, а також нац?онально-визвольних рух?в. б?льшост? зазначених випадк?в, однак, терор хоч ? був одним ?з ?нструмент?в, але нередок?ше виконував п?длеглу роль. ћене ж ц?кавл¤ть рухи, де терор був основним засобом, все ?нше згадуЇтьс¤ довол? поб?жно. ?снуЇ думка, наче пол?тичний тероризм ¤к певна система Ц ¤вище довол? нове, ¤ке постало лише наприк?нц? XIX стор?чч¤. певному сенс? це так: Уф?лософ?¤ бомбиФ Ц стосовно нова теория. –азом з тим в ?стор?њ вистачаЇ приклад?в масового знищенн¤ пол?тичних супротивник?в. ѕод?бно до того, ¤к мольЇр?вський м?щанин, на своЇ превелике здивуванн¤, зТ¤сував, що все житт¤ розмовл¤в прозою, тероризм ? терористи ?снували задовго до по¤ви цих терм?н?в. багатьох крањнах були варфолом?њвськ? ноч? ? сицил?йськ? веч?рн?. ¬орог?в, реальних ? у¤вних, знищували римськ? ?мператори, оттоманськ? султани, рос?йськ? цар?, а також багато, багато ?нших володар?в.

Уероризм знизуФ розвивавс¤ в найрозмањт?ших формах, набуваючи характеру чи то рел?г?йних рух?в, чи то пол?тичних бунт?в ? соц?альних повстань. ќдне з найдавн?ших в?домих ?стор?њ терористичних угруповань складали сикар?њ. замечательно орган?зована секта, ¤ка д?¤ла в ѕалест ин? в 66-73 роках н.е. ?жерела нечисленн? ? суперечлив?, однак, ¤кщо в?рити …осипу лав?ю, сикар?њ застосовували незвичайну тактику: вони атакували супротивника в денний час, особливо по св¤тах, коли ™русалим бував загачений юрбами людей. любленою зброЇю сикар?њв був кинджал чи маленький клинок (сика), ¤кий вони ховали п?д од¤гом. як в?дзначено в есењ англ?йського письменника ?е в?нс? Убивство ¤к красне мистецтвоФ, сикар?њ, слушно гадаючи, що юрба сама по соб? Ї чимось под?бним до темр¤ви (завд¤ки своњй щ?льност?, тисн¤в? ? неможливост? побачити збоку, хто саме завдав фатального удару), були присутн? там, де була товкотнеча, ? коли люди намагалис¤ зрозум?ти, хто убивц¤ ? де в?н, в?дпов?ддю залишалос¤: Унев?домо!Ф —икар?њ знищили будинок первосв¤щеника јнан?њ, а також палаци представник?в династ?њ ?род?в, вони сожгли публ?чний арх?в, щоб знищити розписки боржник?в. ацита згадуЇтьс¤, що сикар?њ спалювали зерносховища ? виводили з ладу системи водопостачанн¤ в ™русалим?. ¬они були екстрем?стськи й антиримськи налаштованими нац?онал?стами, але водночас вбачали своњх ворог?в у середовищ? пом?ркованоњ Їгипетськоњ ? палест инськоњ д?аспори, у Ївре¤х, котр? сто¤ли за сп?лку з –имом. де¤ких джерел випливаЇ, що в сикар?њв була ретельно розроблена теория, так кликана Учетверта ф?лософ?¤Ф, щось на кшталт юдейського протестантизму. ¬они корилис¤ одному лише Ѕогу, не визнавали над собою н?¤коњ земноњ влади, в?дмовл¤лис¤ бачити у св¤щенослужител¤х посередник?в м?ж ¬севишн?м ? простими смертними. ?нш? автори наголошують на тому, що сикар?њ очолювали рух соц?ального протесту, налаштовуючи низи проти багатих верх?в. …осип лав?й, однак, не схильний бачити в них ут?ленн¤ шл¤хетности. ¬?н переконаний, що це були звичайн?с?ньк? корислив? розб?йники, керован? ?ноземними силами, ¤к? використовували заклики до справедливости дл¤ прикритт¤ своњх непор¤дних ц?лей. јле нав?ть …осип лав?й визнаЇ, що де¤к? з них ви¤вл¤ли рел?г?йний фанатизм: вони бачили в мучеництв? щось таке, що даруЇ рад?сть, думали, що п?сл¤ скиненн¤ ненависного режиму vосподь зТ¤витьс¤ своЇму народов? ? пор¤туЇ њх в?д мук ? страждань. т?м, так м?ркували аж н?¤к не р¤дов? сикар?њ.

—хоже сполученн¤ рел?г?йного мес?анства ? пол?тичного тероризму було притаманне набагато знан?ш?й на аход? сект? асасин?в. ¤к? в?докремилис¤ в?д ?смањл?т?в, що зТ¤вилис¤ в ? стор?чч? ? були розгромлен? монголами в ??? стол?тт?. јсасини упродовж тривалого часу приваблювали до себе увагу аходу, причому ?нтерес учених до них в останн? роки зр?с, оск?льки дуже багато елемент?в њхньоњ тактики ? стратег?њ нагадують методи сучасних терорист?в. ѕерс?њ асасини чинили наб?ги на —ир?ю, убивали префект?в, губернатор?в, кал?ф?в. ѓм вдалос¤ убити нав?ть онрада ћонферратського, ¤кий правив ™русалимським корол?вством. ¬они дв?ч? намагалис¤ убити —аладд?на, але невдало. ѓхн?й перший ватажок, vасан —?бањ, швидко зрозум?в, що в нього занадто мало людей, щоб усп?шно боротис¤ в?дкрито, але тривала, вм?ло продумана кампан?¤ терору, зд?йснювана добре навченими ? дисципл?нованими воњнами, може дос¤гнути серйозного пол?тичного ефекту. јсасини д?¤ли п?д покровом найсувор?шоњ таЇмности, нер?дко переод¤гаючись ?ноземц¤ми, у тому числ? й христи¤нами. ¬они не користувалис¤ н? отрутами, н? метальним приладд¤м. ѓхньою зброЇю був кинджал, ? не лише через його високу над?йн?сть, але й тому, що в убивств? вони вбачали щось ритуальне. —учасн? досл?дники, описуючи цю секту, в?дзначають њњ аскетичну дисципл?ну. —ектанти в?тали мучеництво ? смерть в ?мТ¤ ?дењ ? твердо в?рили в настанн¤ нового св?тового ладу. ¬ ?сторичн?й возможностей? д?¤льн?сть секти була запеклою, хоча й приреченою на к?нцеву поразку боротьбою рел?г?йноњ меншости за право на власний спос?б житт¤ ? свободу в?роспов?данн¤, ¤ку ус?ма силами прагнули придушити њхн? запекл? вороги сельджуки. т?м, певний час тактика асасин?в приносила њм усп?х.

¬ ?нд?њ та на ?алекому —движение? здавна д?¤ли таЇмн? товариства ?ншого іатунку. ак, англо-?нд?йська адм?н?страц?¤ упродовж тривалого часу заперечувала ?снуванн¤ так званих Удушител?вФ. поки кап?тан, а згодом ? генерал, ¬?ль¤м —л?ман не вивчив проблему ? зрештою не розгромив цю секту. У?ушител?Ф убивали своњ жертви за допомогою шовкового мотузка. ¬они намагалис¤ не ч?пати европейц?в, але в ?ншому не ви¤вл¤ли жодноњ виб?рковости. лени секти вважали, що такий спос?б убивства с¤гаЇ до ритуальних жертвоприношень богин? ал?, ?, варто в?дзначити, що багатьох в?н дуже приваблював. як казав тим, хто захопив його у полон, член ц?Їњ секти ерр?ніе¤: Уякщо хто-небудь хоч раз випробуЇ насолоду жертвоприношенн¤, в?н уже наш, нав?ть ¤кщо в?н опанував р?зноман?тн? ремесла, ? Ї у нього все золото св?ту. я сам пос?дав довол? високу посаду, працював добре ? м?г розраховувати на п?двищенн¤. јле ставав сам собою, т?льки коли повертавс¤ в нашу сектуФ. У?ушител?Ф нехтували смертю. ѓхн? пол?тичн? переконанн¤, ¤кщо взагал? про так? можна всерйоз говорити, залишалис¤ вкрай ?млистими, ? сектанти не ставили спец?альних завдань щодо зал¤куванн¤ влади чи населенн¤.

загальному контекст? пол?тичного тероризму це ¤вище, звичайно ж, не б?льш н?ж виноска, п?др¤дкова прим?тка. е ж саме можна сказати ? про войовнич? таЇмн? громади итаю, ¤ких чимало було на р?ках серед п?рат?в, у горах серед розб?йник?в ? в м?стах, де жили шановн? в?рноп?ддан?. кожного для того чтобы товариства чи гуртка був св?й громило, найчаст?ше досв?дчений майстер кулачного бою. ?е¤к? займалис¤ традиц?йним граб?жництвом, були там ? профес?йн? к?лери, ладн? служити тому, хто б?льше заплатить. ?? товариства волод?ли ?горними будинками, займалис¤ контрабандою. ?е¤к?, найб?льш?, мали ? пол?тичн? амб?ц?њ з перевагою антиманьчжурських настроњв. Ќе шкодували вони й ?ноземц?в. ?? товариства зробили чималий внесок у Ѕоксерське повстанн¤, а також надали ?стотну п?дтримку —унь ятсенов? на перших етапах його пол?тичноњ карТЇри. инна у 20-х роках орган?зац?¤ Уервон? списиФ поЇднувала пол?тичну активн?сть з ?нтересом до окультизму, багато в чому нагадуючи зах?дну контркультуру ш?стдес¤негромок. јле пол?тична д?¤льн?сть складала лише незначну частину њхн?х ?нтерес?в, ? в цьому сенс? вони набагато б?льше нагадують маф?ю американського й ?тал?йського зразка, ан?ж сучасн? терористичн? угрупованн¤.

Духи ≥мператриц¤ ц≥на

¬иразн?ший ?нтерес до пол?тики ви¤вл¤ли члени кТю-клекс-клену. хоча й вони перебували поза основним руслом тероризму стол?тт¤. араз уже мало хто памТ¤таЇ, що в —Ўј ?снував несколько клан, а три, ¤к? мали м?ж собою мало сп?льного. ѕерший кТю-клекс-клен став продуктом пер?оду реконструкц?њ американського ѕ?вдн¤ п?сл¤ громад¤нськоњ в?йни. Ќегрит¤нська емансипац?¤ була головним ворогом цього таЇбольшое количество товариства, ¤ке охоче вдавалос¤ до насильства. ?ругий клан (?снував приблизно в?д 1915 до 1944 року) також засновувавс¤ на ?дењ переваги б?лих, але, кр?м того, в?дстоював ? багато ?нших гасел Ц насамперед американський патр?отизм. …ого члени пересл?дували бутлеіер?в, гравц?в у азартн? ?гри ? нав?ть негромок чолов?к?в, ¤к? п?ддавали т?лесному покаранню своњх дружин. Ќезважаючи на всю ритуальну ма¤чню про ¬еликого ћага тощо, кТю-клекс-клен другого призову швидко ?нтеірувавс¤ в пол?тичний ?стебл?шмент американського ѕ?вдн¤ Ц ¤к на р?вн? штат?в, так ? на м?сцевому. Тю-клекс-клен дуже деятельно займавс¤ б?знесом. ¬?дзначу, наприклад, угоди з гудроном дл¤ дорожн?х покритт?в. ?ругий клан був в?дображенн¤м американського сусп?льства в м?н?атюр?, ? його ?стор?¤ зак?нчуЇтьс¤ в кв?тн? 1944 року, причому останньою крапкою стала не кровопролитна перестр?лка з пол?ц?Їю, а федеральний позов на 685 тис¤ч долар?в у звТ¤зку з несплатою податк?в. итог? клан позбувс¤ своњх п?льг ? прив?лењв ? швидко вийшов ?з гри.

пор?вн¤нн? ?з сикар?¤ми, асасинами, Удушител¤миФ, Уервоними —писамиФ ? кТю-клекс-кленом, сучасн? терористичн? групи вигл¤дають зовс?м по-?ншому. ўоб роз?братис¤ в особливост¤х сьогодн?шнього тероризму, варто пошукати ?нших аналог?в, ? отут ц?лком до реч? синдром ¬?льгельма елл¤. ¬ епоху абсолютизму пол?тичн? убивства трапл¤лис¤ стосовно р?дко, особливо п?сл¤ того, ¤к рел?г?йн? конфл?кти втратили колишню гостроту. ѕри вс?х розб?жност¤х ? в?дм?нност? ?нтерес?в монархи збер?гали свого роду сол?дарн?сть. вичайно, њм ? на думку не спадала ?де¤ про ф?зичне усуненн¤ один одного. ?аревбивства взагал? на певний час вийшли з моди Ц за дек?лькома довол? прикметними виключенн¤ми. —итуац?¤ стала м?н¤тис¤ п?сл¤ ранцузькоњ революц?њ ? зросту нац?онал?стичних настроњв у ?вроп?. ўоправда, поза межами ?вропи пристраст? бушували ¤к ? ран?ше, с¤гаючи виток?в у непамТ¤тн? часи, але це було б?льшою м?рою зумовлено традиц?Їю династичних чи в?йськових змов, або д?й одинак?в чи фанатик?в-безумц?в.

—истематичн? терористичн? акц?њ починаютьс¤ в приятель?й половин? XIX стор?чч¤. ?з самого початку ц¤ теч?¤ розд?лилас¤ на к?лька ц?лком виразних в?длам?в. ак, у –ос?њ революц?онери вели боротьбу ?з самодержавством у 1878-1881 роках, так само ¤к ? на початку XX стор?чч¤. –адикальн? нац?онал?стичн? угрупованн¤ Ц в?рмени, ?рландц?, македонц?, серби Ц користувалис¤ терористичними способами в боротьб? за нац?ональну незалежн?сть чи автоном?ю. ѕот?м, у 90-их роках минулого стор?чч¤, анарх?сти повели Упропаганду д?ломФ у ранц?њ, ?тал?њ, ?спан?њ та —получених Ўтатах. ќкрем? пол?тичн? убивства в ?тал?њ та ранц?њ викликали значний сусп?льний резонанс, хоча ? не були частиною ¤коњсь загальноњ стратег?њ. ўо стосуЇтьс¤ тероризму в ?спан?њ та —получених Ўтатах, то в?н мав свою специф?ку, оск?льки користувавс¤ п?дтримкою певних груп населенн¤. ак, у —получених Ўтатах ?дењ тероризму брали на озброЇнн¤ представники роб?тничого руху Ц Ућолл? ћаіуайресФ. а згодом ? ах?дна профсп?лка шахтар?в. ¬ ?спан?њ тероризм був зброЇю ¤к сел¤нських, так ? роб?тничих рух?в. ѕри вс?х в?дм?нност¤х у детал¤х ? пол?тичн?й конкретиц?, у цих виступ?в було щось сп?льне: вони були повТ¤зан? ?з зростанн¤м демократ?њ, з одного боку, ? нац?онал?зму Ц з ?ншого. руднощ? ?снуванн¤, проти ¤ких виступали ц? люди, були ? ран?ше: меншини зазнавали гнобленн¤, авторитаризм був правилом, ¤ке не знало виключень. јле в м?ру поширенн¤ ?дей осв?ти ? зростанн¤ нац?онал?зму соц?альн? умови, ¤к? колись не викликали протесту, стали здаватис¤ нестерпними. ќднак збройний протест мав шанс на усп?х т?льки тод?, коли верхи ви¤вл¤ли згоду грати за новими правилами, що насамперед виключало розправу з ?накомисл¤чими. оротше кажучи, терористичн? угрупованн¤ имели возможность здобути перемогу т?льки над таким ур¤дом, ¤кий в?дкидав терористичн? методи. акий парадокс постав перед тод?шн?ми терористами, а методи старих авторитарних режим?в, в?дкинут? багатьма ур¤дами, були вз¤т? на озброЇнн¤ новими тотал?тарними державами.

—еред численних терористичних рух?в особливу роль в?д?грала УЌародна вол¤Ф. хоча вона д?¤ла в –ос?њ лише в?д с?чн¤ 1878 до березн¤ 1881 року. ?¤ орган?зац?¤ почала збройну боротьбу, коли один з њњ член?в, такий соб? овальський, уз¤вс¤ за зброю, чин¤чи оп?р арештов?; пот?м ¬?ра асулич убила губернатора ѕетербурга, а першим п?ком ц?Їњ кампан?њ терору стало убивство генерала ћезенцева, шефа ретього в?дд?ленн¤, у серпн? 1878 року. вересн? 1879 року революц?йним трибуналом УЌародноњ вол?Ф був засуджений до смерт? ?мператор јлександр II. т?м, ще ран?ше, у кв?тн?, ¤кийсь —оловйов вчинив замах на житт¤ цар¤, але зробив це на власний розсуд. Ќаступн? замахи на государ¤ (спроба пустити п?д ук?с царський пот¤г ? вибухи бомб в имовому палац?) також не ув?нчалис¤ усп?хом. ?ар був убитий 1 березн¤ 1881 року, ? парадокс ситуац?њ пол¤гав у тому, що б?льш?сть народовольц?в до цього моменту були вже заарештован?. ?¤ под?¤ стала одночасно й апогеЇм, ? ф?налом кампан?њ терору, ? приблизно на два дес¤тил?тт¤ в –ос?њ наступило затишш¤.

Духи ≥мператриц¤ ц≥на

?руга хвил¤ терору повТ¤зана з д?¤льн?стю есер?в. ѕочалос¤ все у 1902 роц?, коли такий соб? Ѕалмашов убив м?н?стра внутр?шн?х справ —?п¤і?на. т?м, за р?к до цього молодий двор¤нин арпович убив м?н?стра осв?ти ЅоголЇпова. ?сери орган?зували три великих убивства в 1903 роц? (у тому числ? губернатор?в ќболЇнського ? Ѕогданов?ча) ? два в 1904-му, а в 1905 роц? число убивств зросло до 54. 1906 роц? њх було вчинено 82, а у 1907-му Ц 73. ѕ?сл¤ цього хвил¤ терору п?шла на спад: три убивства в 1908-му, два в 1909-му ? одне в 1910-му. Ќайгучн?шим стало убивство Усильноњ рукиФ режиму, м?н?стра внутр?шн?х справ ѕлЇве, застреленого на петербурзьк?й вулиц? в 1904 роц?. 1905 роц? ал¤Їв убив великого кн¤з¤ —ЇріЇ¤ јлЇксандров?ча. ќстанн?м убивством, ¤ке струснуло –ос?Їю, став замах на —толип?на в кињвському театр оперы и балета? в 1911 роц?. —толип?н був убитий уже п?сл¤ того, ¤к бойова орган?зац?¤ есер?в припинила ?снуванн¤. …ого убивц¤ був одинаком ?, можливо, подв?йним агентом. Ќе рахуючи окремих ?нцидент?в, п?сл¤ 1911 року ?ндив?дуальний терор припинивс¤. рет¤, стосовно мала хвил¤ тероризму п?дн¤лас¤ вже п?сл¤ захопленн¤ влади б?льшовиками в 1917 роц?. астково вона була спр¤мована проти б?льшовицьких кер?вник?в (були убит? р?цк?й ? ¬олодарск?й ? поранений ЋЇн?н), частково проти н?мецьких дипломат?в ? в?йськових Ц щоб перешкодити мирним переговорам м?ж –ос?Їю ? Ќ?меччиною. ќднак б?льшовикам без особливих труднощ?в вдалос¤ погасити цю пожежу.

Ќа цьому тл? дос¤гненн¤ ?рландських терорист?в вигл¤дають набагато скромн?ше, хоча вогонь насильства, то вгасаючи, то спалахуючи знову, нагадував про себе багато дес¤тил?ть. ѕерший такий спалах трапивс¤ в 1791 роц? ¤к итог активности ќбТЇднаних ?рландц?в ? масового невдоволенн¤ серед сел¤н. актика в?дкритого збройного протисто¤нн¤ 60-х рок?в XIX стол?тт¤ зазнала нищ?вноњ поразки. јктивн?сть так званих Удинам?тник?вФ у 70-х ? 80-х роках запамТ¤талас¤ такою голосною акц?Їю, ¤к масов? убивства у ен?кс-парку. ¬?дтак настало затишш¤ на к?лька дес¤тил?ть, з новими спалахами в 1919-1921 роках, перед ?ругою —в?товою в?йною ? пот?м уже в 70-х роках.

Духи ≥мператриц¤ ц≥на

90-х роках ? стор?чч¤ за¤вили про себе ? в?рменськ? терористи, ¤к? виступали проти турецьких гнобител?в. јле спроби опору були швидко ? безжал?сно розтрощен?, оск?льки в?рменам протисто¤в режим куди менш терпимий ? переб?рливий у засобах, ан?ж британська пол?тична машина, з ¤кою боролис¤ ?рландц?. Ќов? вилазки терорист?в-в?рмен?в мали м?сце в 1918 роц? ? призвели до знищенн¤ низки турецьких державних государственный служащий?в, зам?шаних у масовому знищенн? в?рмен?в у роки ѕершоњ —в?товоњ в?йни. ?¤ терористична традиц?¤ час в?д часу нагадувала про себе ? пот?м, призвод¤чи до загибел? турецьких пол?тичних ? рел?г?йних д?¤ч?в. Ќовим спалахом для того чтобы тероризму був в?дзначений 1975 р?к, коли загинули турецьк? посли в ѕариж? ? ¬?дн?, а також перший секретар турецького посольства в Ѕейрут?.

¬ т? роки, коли в?рменськ? терористи т?льки-но починали свою боротьбу проти турк?в, виникла ще одна антитурецька сепаратистська орган?зац?¤. Ќазивалас¤ вона ¬ћќ–ќ (У¬нутр?шн¤ македоно-одринська революц?йна орган?зац?¤Ф ), складалас¤ з македонц?в ? керував нею ?ам?ан •руЇв. —помеси вона займалась вин¤тково пропагандою, але через к?лька рок?в це п?дп?льне товариство перетворилос¤ у воЇн?зований рух, ¤кий поЇднував ?ндив?дуальний терор ?з п?дготовкою до масового повстанн¤. ѕовстанн¤ (У?л?н денФ) зак?нчилос¤ провалом, проте македонц¤м пощастило б?льше, н?ж в?рменам. них були союзники, ?, окр?м того, ћакедон?¤ не входила до центральноњ частини турецькоњ держави. јле вона так ? не здобула незалежности: у 1912-1913 роках ћакедон?ю под?лили м?ж vрец?Їю, Ѕолгар?Їю ? —ерб?Їю. ¬ћќ–ќ продовжувала д?¤ти вже з болгарськоњ територ?њ, ? багато њњ операц?й були спр¤мован? проти ёгослав?њ, але загалом вона стала знар¤дд¤м у руках чергових болгарських ур¤д?в. пер?од в?д 1924 до 1934 року у м?жусобиц¤х ? змовах усередин? ¬ћќ–ќ загинуло куди б?льше людей, ан?ж в?д њхн?х рук у стан? ворог?в. оли в середин? 30-х рок?в новий болгарський ур¤д визнав за необх?дне л?кв?дувати ¬ћќ–ќ, цю орган?зац?ю ?з перв?сною, т?Їю, що постала к?лька дес¤тил?ть тому, повТ¤зувала одна лиш назва.

—еред ?нших терористичних угруповань, що д?¤ли до ѕершоњ —в?товоњ в?йни, сл?д в?дзначити польських соц?ал?ст?в ? групи, що д?¤ли в Ѕеніал?њ. ¬ обох випадках д?¤льн?сть цих угруповань продовжувалас¤ ? п?сл¤ здобутт¤ њхн?ми крањнами незалежности. Ќеру з? своњми соратниками неодноразово засуджував тероризм Ц адже д?њ беніальських груп, нав?ть стосовно локальн?, очень сильно отруњли в?дносини м?ж р?зними громадами ? призвели в 1947 роц? до розколу ?нд?њ. ѕольщ? зах?дн? украњнц? ? п?сл¤ ѕершоњ —в?товоњ в?йни не припин¤ли боротьби Ц цього разу проти ¬аршави Ц з вимогами автоном?њ, ¤к? категорично в?дкидалис¤.

ўо стосуЇтьс¤ ах?дноњ ?вропи, то наприк?нц? ? стол?тт¤ њњ захлиснула хвил¤ виступ?в анарх?ст?в з њхньою Упропагандою д?ломФ. УѕодвигиФ –авашол¤, ќіюста ¬а¤на ? ?м?л¤ јнр? м?ж 1892 ? 1894 роками викликали у ранц?њ чималий сусп?льний резонанс. ¬ит?вки бомб?ст?в-одинак?в сп?впали ?з закликами анарх?ст?в до насильства, що створило в очах сусп?льства образ м?жнародноњ змови, ¤коњ насправд? н?коли не ?снувало. –авашоль, страшенний мерзотник ? преступник, убивав би й у тому випадку, ¤кби у ранц?њ не ?снувало анарх?зму. ¬а¤н був представником богеми, а јнр? Ц вразливою молодою людиною, ? анал?з статистичних даних про урбан?зац?ю у ранц?њ ? стол?тт¤ навр¤д чи проливаЇ св?тло на мотиви њхн?х д?й. ћасова св?дом?сть, не на жарт стривожена таЇмним ? загадковим характером анарх?стських угруповань, вважала анарх?ст?в, соц?ал?ст?в, н?г?л?ст?в ? радикал?в одного пол¤ ¤годами. ѕредставники ур¤дових ? правоохоронних орган?в набагато краще розум?ли, хто Ї хто, але не бачили дл¤ себе користи в про¤сненн? ситуац?њ.

¬ останнЇ дес¤тил?тт¤ ? ? перше стол?тт¤ було вчинено чимало замах?в на житт¤ пров?дних пол?тик?в ?вропи й јмерики. ак, були убит? американськ? президенти ћакк?нл? та •арф?лд, зд?йснено к?лька невдалих замах?в на Ѕ?смарка ? н?мецького кайзера. 1894 роц? був убитий президент ранц?њ арно, а в 1897-му Ц премТЇр-м?н?стр ?спан?њ јнтон?о ановас. 1898 роц? загинула австро-угорська ?мператриц¤ ?л?забет, а в 1900-му Ц король ?тал?њ мберто. јле, хоча в багатьох випадках убивц¤ми були анарх?сти, найчаст?ше вони д?¤ли з власноњ ?н?ц?ативи, не поставивши до в?дома про своњ плани соратник?в. той час ус? ¤кось забули, що в царевбивства взагал?-то ?снуЇ довга традиц?¤, ? що у ранц?њ, скаж?мо, у тому ж стор?чч? трапилис¤ замахи на житт¤ Ќаполеона ? Ќаполеона III. як в?дзначав сучасник, ¤кого н?¤к не можна зап?дозрити в симпат?¤х до анарх?ст?в, Уважко приписати њм участь у вс?х цих численних злод?¤нн¤х, у тому числ? й у замахах на житт¤ монарх?вФ.

??каво, що ц¤ Уера замах?вФ не мелка серйозних пол?тичних насл?дк?в. ?о 1905 року хвил¤ под?бних замах?в скр?зь Ц за вин¤тком –ос?њ Ц п?шла на спад, ? увага громадськости в Ћондон? та ѕариж? перед ѕершою —в?товою в?йною було прикута вже до ?нших лихов?сних под?й Ц у ѕариж? д?¤ла банда Ѕонно, а в лондонському ?ст-?нд? щосили орудували пол¤ки ? латиш?. ќднак у цих випадках головним спонукальним мотивом був хосен, а анарх?чн? моменти, ¤кщо так? взагал? спостер?галис¤, ви¤вл¤лис¤ очень сильно роздутими. –езюмуючи сказане, залишаЇтьс¤ в?дзначити, що в т? роки в ах?дн?й ? ?ентральн?й ?вроп? не було систематичного про¤ву терору знизу. ѕод?бн? ¤вища в?дзначалис¤ лише на европейських околиц¤х Ц на Ѕалканах, у –ос?њ й у специф?чн?й форм? в ?спан?њ.

—получених Ўтатах роб?тничий рух в?д самого початку набув куди агресивн?шого характеру, ан?ж у ?вроп?. –ух Ућолл? ћаіуайресФ у 70-? роки ? стол?тт¤ Ц лише один з багатьох еп?зод?в Уроб?тничого тероризмуФ. …ого учасник?в помилково ототожнювали з комун?стами, хоча в даному випадку схильн?сть до насильства с¤гала кор?нн¤м не в комун?стичну ?деолог?ю, а в почутт¤ розгублености, притаманне ?рландц¤м, ¤к? опинилис¤ в нов?й, далек?й крањн? й в?дчували себе обТЇктами пост?йноњ дискрим?нац?њ й експлуатац?њ. ¬арто в?дзначити, що воювали вони не лише проти шахтовласник?в, але й проти своњх же товариш?в, г?рник?в валл?йського ? н?мецького походженн¤. ѕом?тною стор?нкою в ?стор?њ американського тероризму став вибух бомби на vеймакет-сквер у икаіо. р?м того, чимало страйк?в зак?нчувалис¤ кривавими з?ткненн¤ми сталевар?в чи г?рник?в з фабричною пол?ц?Їю. Ќе став одиничним ?нцидентом ? замах на житт¤ губернатора јйдахо ранка —тейненберіа в 1905 роц?. ¬атажки У?ндустр?альних роб?тник?в св?туФ ? не думали заперечувати, що њх надихнув Урос?йський прикладФ. 1910 роц? брати ћакнамара кинули бомбу в будинок газети УЋос-јнджелес аймзФ. рапл¤лис¤ й ?нш? Уакц?њФ, нин? забут? ус?ма, кр?м ?сторик?в, ¤к? спец?ал?зуютьс¤ на тому пер?од?. јле, так чи ?накше, американський тероризм т?Їњ доби пересл?дував довол? вузьк? ц?л?, не намагаючись вчинити державний переворот, зм?нити пол?тичну систему тощо.

ўе одн?Їю крањною, де тероризм виступав довол? ?стотним причиной пол?тичного житт¤, була ?спан?¤. ? стол?тт¤ ознаменувалос¤ дл¤ ?спанськоњ ?стор?њ бурхливими спалахами насильства, особливо в пер?од так званих Укарл?стських воЇнФ. –?ст робочого руху, ¤кий зазнав сильного впливу ?дей Ѕакун?на, супроводжувавс¤ застосуванн¤м насильства, ? тероризм дл¤ багатьох профсп?лок став чимось звичним ? само собою зрозум?лим. ¬?дбувалис¤ ? сел¤нськ? заворушенн¤, особливо в п?вденних област¤х, наприклад в јндалус?њ. як ? ранц?¤, ?спан?¤ пережила свою Уепоху замах?вФ у 90-? роки ? стор?чч¤, але, уже на в?дм?ну в?д ранц?њ, зазнала рецидиву тероризму в 1904-1909 роках, а в?дтак у пер?од ѕершоњ —в?товоњ в?йни ? в?дразу п?сл¤ њњ зак?нченн¤. ¬ ?спан?њ ?снувало безл?ч анарх?стських обТЇднань, але особливого впливу набуло обТЇднанн¤ (?бер?йська федерац?¤ анарх?ст?в ). —еред його кер?вник?в великою попул¤рн?стю вт?шавс¤ Ѕуенавентура ?уррут? (1896-1936), ¤кому належить крилата фраза: Ући не боњмос¤ руњнФ. ќсобливого усп?ху д?њ анарх?ст?в не мали, ? серед представник?в л?вих пост?йно тривали змови, ¤к? й привели до фатальних под?й 1936-1939 рок?в. т? роки головним центром анарх?стського руху була аталон?¤. Ќа п?зн?ш?й стад?њ правл?нн¤ ранко центр тероризму перем?стивс¤ в рањну Ѕаск?в, але там основним спонукальним мотивом, ¤к ? в ќльстер?, був сепаратизм, що виступав тут у марксистських шатах. ?спан?њ тероризм ? анарх?зм перекочували в Ћатинську јмерику, насамперед до јріентини. 1909 роц? в Ѕарселон? трапилис¤ под?њ, ¤к? одержали назву Утраг?чного тижн¤Ф. акий сам тиждень дес¤ть рок?в по тому повторивс¤ в Ѕуенос-јйрес?. ?уррут? убив арх?Їпископа —араіоського, а невтомний —?мон –адов?цк? Ц шефа пол?ц?њ аріентинськоњ столиц?.

?о ѕершоњ —в?товоњ в?йни тероризм розгл¤дали вин¤тково ¤к ознаку л?визни, хоча його ?ндив?дуал?стичний темперамент ?нод? погано вписувавс¤ у загальний шаблон. јле н? ?рландськ? та македонськ? борц? за незалежн?сть, н? в?рменськ? й беніальськ? терористи не мали н?¤кого в?дношенн¤ до анарх?зму чи соц?ал?зму. –ос?йськ? чорносотенц?, зрозум?ло, були терористами, але њхн?м завданн¤м була боротьба з революц?Їю. ¬они учин¤ли Їврейськ? погроми й убивали негромок, хто перебував в опозиц?њ до самодержавства. Уорна сотн¤Ф перебувала на правому фланз? рос?йського пол?тичного житт¤, та й заснована була при спри¤нн? пол?ц?њ. јле, ¤к це довольно часто буваЇ в ?стор?њ терористичних рух?в, учень чар?вника сам став чаклувати. Ќезабаром, коли в крањн? п?шли розмови про перерозпод?л земл? ? скороченн¤ робочого дн¤, члени орган?зац?њ, створеноњ дл¤ п?дтримки монарх?њ, стали за¤вл¤ти, що краще взагал? не мати н?¤кого ур¤ду, ан?ж терп?ти нин?шн?й. орносотенц? говорили, що к?лька чесних оф?цер?в, ¤к у —ерб?њ, здатн? принести крањн? багато користи Ц нат¤к на пол?тичн? убивства в ц?й балканськ?й крањн?.

ѕ?сл¤ ѕершоњ —в?товоњ в?йни терористичн? орган?зац?њ знаходили п?дтримку насамперед у правих ? сепаратистськи налаштованих груп, ¤к, наприклад, хорватськ? усташ?, ¤к? одержували допомогу в?д фашистськоњ ?тал?њ й горщини. орвати вимагали незалежности ? були готов? приймати допомогу в?д кого завгодно. як ? в ?рландц?в, њхн¤ боротьба продовжувалас¤ ? п?сл¤ ?ругоњ —в?товоњ в?йни. 20-? роки систематичний тероризм культивувавс¤ на перифер?¤х нових ? численних фашистських рух?в, а також серед њхн?х попередник?в, наприклад Уфрайкор?вц?вФ у Ќ?меччин? й особливо серед член?в румунськоњ Уал?зноњ •вард?њФ. јле загалом активн?сть бойовик?в залишалас¤ в довол? вузьких рамках. Ќастав час масових пол?тичних парт?й ¤к правого, так ? л?вого спр¤муванн¤, ? анарх?зм перер?с стад?ю ?ндив?дуального терору. вичайно, ? в т? роки трапл¤лис¤ голосн? пол?тичн? убивства Ц –ози Ћюксембурі ? арла Ћ?бкнехта в 1919-му, –атенау Ц у 1922-му, югославського цар¤ јлександра ? французького премТЇра Ѕарту в 1934-му. ќск?льки останн?й ?нцидент носив м?жнародний темперамент ? в ньому були зам?шан? чотири ур¤ди, Ћ?іа Ќац?й визнала за необх?дне втрутитис¤. Ѕула винесена низка резолюц?й ? засновано к?лька ком?с?й з метою боротьби з про¤вами м?жнародного тероризму. с? ц? старанн¤ ви¤вилис¤ марними, оск?льки одн? крањни д?йсно мали нам?р покласти край под?бним ви¤вам жорстокости, але ?нш? н?чого не мали проти тероризму, коли в?н лив воду на млин њхньоњ пол?тики. ри дес¤тил?тт¤ по тому з? схожою ситуац?Їю з?штовхнулас¤ й ќрган?зац?¤ ќбТЇднаних Ќац?й.

ѕоза межами ?вропи спалахи тероризму також не в?дзначалис¤ частотою й ?нтенсивн?стю. амах на Їгипетського премТЇр-м?н?стра Ѕутроса ѕашу в 1910 роц? вчинив одинак. е ж саме стосуЇтьс¤ убивства в 1924 роц? сера Ћ? —тека, головнокомандувача Їгипетськими збройними силами. ќднак у 30-? та 40-? роки тероризм був уз¤тий на озброЇнн¤ такими екстрем?стськими орган?зац?¤ми правого спр¤муванн¤, ¤к Ућусульманське братствоФ ? Ућолодий ™гипетФ, в?д чињх рук загинули два премТЇр-м?н?стри ? низка знаних пол?тик?в. ѕалест ин? д?¤ли так? с?он?стськ? орган?зац?њ, ¤к У?ріун ?вай Ћеум?Ф ? Ћ??. ¤к? також вдавалис¤ до тактики ?ндив?дуального терору. 1939 роц? У?ріунФ припинив своњ антибританськ? випади, але б?льш по-екстрем?стськи налаштован? члени Ћ?? продовжували боротьбу. ималого резонансу набуло вчинене ними убивство лорда ћойна. Ќав?ть в ?нд?њ з њњ традиц?йною нелюбовТю до насильства в 20-? роки неспод?вану попул¤рн?сть здобуло терористичне угрупованн¤ УЅгаіат —?ніхФ. Ќеру був схильний применшувати небезпеку ?нд?йського тероризму. ¬?н писав, що це дитинство революц?йного пориву, що ?нд?¤ подоросл?шаЇ ? тероризм приречений. јле з цим прогнозом Ќеру поквапивс¤. ?ес¤ть рок?в по тому в?н зТ¤вивс¤ в Ѕеніал?њ, щоб засудити тероризм. ероризм, казав в?н, засл?плюЇ своњм показним геройством авантюрно налаштованих молодих людей ? Усильно в?дгонить детективомФ. јле детективи, так вже заведено, читають охоч?ше, ан?ж високу л?тературу. ¬ япон?њ в 30-? роки терористичн? прийоми вз¤ла на озброЇнн¤ група молодших оф?цер?в, ? њхн? акц?њ вчинили певний вплив на зовн?шню пол?тику ц?Їњ крањни.

¬ роки ?ругоњ —в?товоњ в?йни тактика ?ндив?дуального терору в?д?грала в –ус? ќпору радше другор¤дну роль. Ѕули убит? ?мперський протектор Ѕогем?њ ? ћкричав?њ •ейдр?х, іаул¤йтер Ѕ?лорус? ¬?льгельм убе, а також низка другор¤дних французьких колаборац?он?ст?в. ?лька бомб вибухнули в паризьких к?нотеатрах. јле загалом немаЇ п?дстав гадати, що под?бн? акц?њ завдали ¤коњсь в?дчутноњ шкоди бойовому духов? та в?йськовим замыслам фашист?в. ѕ?сл¤ зак?нченн¤ ?ругоњ —в?товоњ в?йни д?њ терорист?в у великих м?стах з?йшли на другий замысел. ѓх витиснули великомасштабн? партизанськ? операц?њ в таких крањнах, ¤к итай. ерористичн? угрупованн¤ переважно д?¤ли в таких районах, ¤к ѕалест ина, а п?зн?ше ?пр ? јден. цього, однак, не випливаЇ, що в движение? партизанських воЇн не влаштовувалис¤ зас?дки дл¤ знищенн¤ ворожих кер?вник?в: саме так жертвою терорист?в упав британський губернатор ћалайњ vенр? •урн?. ?ншого боку, наприк?нц? 50-х Ц на початку 60-х зусилл¤ми п?вн?чновТЇтнамських во¤к?в були знищен? тис¤ч? с?льських старост у ѕ?вденному ¬ТЇтнам?. ?е було частиною загального в?йськового задуму vо Ўи ћ?на.

Ќа в?дм?ну в?д партизан?в, ¤к? д?ють у с?льськ?й м?сцевост?, м?ськ? терористи були позбавлен? можливости перетворювати маленьк? ударн? групи у велик? зТЇднанн¤ Ц полки ? див?з?њ, та й виникненн¤ Ув?льних зонФ виключалос¤ Ц окр?м негромок р?дк?сних випадк?в, коли той чи ?нший ур¤д прекратив нормально функц?онувати. Ѕоњ за так? м?ста, ¤к ель-јв?в (1945-1947), Ќ?кос?¤ (1955-1958) ? јден (1964-1967), тривали в кожному випадку б?л¤ трьох рок?в. ? Їврейськ?, ? грецьк? терористи боролис¤ з британц¤ми, але на¤вн?сть арабських ? турецьких громад створювала њм додатков? проблеми. ак, п?сл¤ початку громад¤нськоњ в?йни в ѕалест ин? в 1947 роц? ? вторгненн¤ в?йськ араб?в терористичн? групи влилис¤ до ?зрањльськоњ арм?њ. ??¤льн?сть ?ќ ј призвела до серйозних заворушень серед мешканц?в ?пру, ? немаЇ н?¤ких сумн?в?в, що саме вона стала обстоятельством наступних траг?чних под?й на остров?. епер можна з певн?стю сказати, що ? Їврейськ?, ? грецьк? бойовики завдали британським силам не надто серйозних втрат, але послаблена ?ругою —в?товою в?йною ¬еликобритан?¤ так чи ?накше була змушена почати демонтаж своЇњ ?мпер?њ, ? дл¤ прискоренн¤ цього процесу в?д супротивника зовс?м не було потр?бно великих зусиль. јден був останн?м британським аванпостом у реі?он?, але п?сл¤ втрати ?нд?њ ц¤ колон?¤ втратила своЇ стратег?чне значенн¤. Ѕоњ за јден почалис¤ в 1964 роц? ? довол? довго велис¤ без особливого розмаху, поки в 1967 роц? не розгорнулас¤ боротьба за ратер, стародавню частину м?ста. ерез да тижн? британц? без особливих зусиль в?двоювали втрачен? позиц?њ, але заколотники здобули важливу пол?тичну перемогу, ¤ка ? привела до в?дступу британц?в у листопад? того ж року.

а дес¤ть рок?в до того алжирський ронт нац?онального визволенн¤ вчинив спробу захопити столичний район у набагато запекл?ш?й боротьб?. ?о середини 1956 року нетр? јлжиру (сектор асба) ви¤вилис¤ у њхн?х руках. ќднак, коли в с?чн? 1957 року французька арм?¤ вдалас¤ до жорстких антитерористичних заход?в, дол¤ заколотник?в була вир?шена. Ќ¬ не вдавалос¤ повернути втрачен? позиц?њ до самого к?нц¤ в?йни, однак крут? методи генерала ѕараса, ¤кий в?дпов?дав на тероризм катуванн¤ми, викликали протести св?товоњ громадськости. ѕартизанська в?йна ще довго тривала в с?льських област¤х, але вс¤ ц¤ кампан?¤ обходилас¤ французам занадто дорого й в економ?чному, ? в пол?тичному сенс?, ? тому њм, зрештою, довелос¤ п?ти.

акий маленький перел?к основних терористичних виступ?в у два п?сл¤воЇнних дес¤тил?тт¤. ? нин? в усьому св?т? тривають численн? партизанськ? в?йни, але переважно под?њ розвертаютьс¤ не в м?стах, а в с?льськ?й м?сцевост?, ¤к ? учили так? теоретики збройноњ боротьби, ¤к ћао ?зедун, астро ? е •евара. ћ?ський тероризм виступав у цей пер?од ¤к щось доповнююче, вторинне або ¤к небезпечна аберац?¤. астро ? е •евара були переконан?, що м?ста Ц це цвинтар? борц?в за волю. ?льки в середин? 60-х рок?в м?ський тероризм знову став набирати силу, насамперед через поразки сел¤нських партизанських рух?в у Ћатинськ?й јмериц?, але, кр?м того, унасл?док новоњ актив?зац?њ терористичних угруповань в ?вроп?, ѕ?вн?чн?й јмериц? та япон?њ. аким чином, в?д 70-х рок?в у фокус? уваги св?товоњ громадськости опинивс¤ вже м?ський тероризм. розум?ло, з ?сторичноњ точки зору тут спостер?галос¤ поверненн¤ до негромок форм пол?тичного насильства, ¤к? ран?ше давалис¤ взнаки в р?зних точках земноњ кул? ? неоднократно дуже ретельно анал?зувалис¤ й обговорювалис¤. јле, з огл¤ду на дефекти нашоњ соц?альноњ памТ¤т?, не варто дивуватис¤, що в?дродженн¤ старожитнього тероризму сприймаЇтьс¤ ¤к щось принципово нове, ? його причини та способи боротьби з ним обговорюютьс¤ так, немов про це н?коли не йшлос¤ в минулому.

Вам это понравится: